... цікавість, пошуки та бажання змушують два сусідні об’єкти йти на контакт, вступати у взаємодію, шукати спільний напрямок руху. Власне гармонія – найправдивіша першооснова розвитку будь-яких взаємин. Адже сподобатись набагато приємніше, ніж завоювати. І Ти раптом стаєш залежним від переваги, бо в Тобі переважає залежність, а бажання володіти та належати стають рівносильними

.феншуй, вітер та 0,7 літра

... фестивальне літо цього річ завершилося в Україні синхронно з календарним. В останні дні серпня матеріалізувалася найсміливіша ідея української нації, котра вже вдруге закріпила не менш впевнені прогнози. 803й стовпчик на кордоні України з Євросоюзом протягом доби виконував не розподільчу, а єднальну функцію. Усі, хто 30го серпня не зважаючи на непевність погоди все ж наважилися вирушити на край Батьківщини, отримали винятковий шанс збирати незабутні враження, як мінімум, протягом найближчих 24х годин.

Багато хто розкладав намети за вітром, та все ж більшість – за феншуєм, хоч, сказати чесно, найшвидше, все-одно зігрівають особливі намети об’ємом 0,7 літра.

Чекаючи великого дійства на великій сцені прикордонники та гості прикордоння жваво топтали нейтральну смугу та розмальовувались у національні кольори. Виходячи з того, що жовто-блакитні фарби завершились значно швидше, зовсім не важко припустити, що українців у місці майбутнього перетину кордону Угринів-Долгобичів зібралась переважна більшість

.Україно, Забивай!!

... по обіді знатні люди з обидвох сторін кордону вирішили дещо попотіти і саме для цього організували двоє воріт та м’ячик. Жовто-блакитна дружина, підсилена лідером ТАРТАКа, Сашком Положинським, та екс-губернатором Львівщини, Петром Олійником, дала серйозний привід своїм закордонним опонентам скинути кілька кілограмів. Щоправда і перемогти полякам українці також дали. На шість голів гостей Олійник та компанія відповіли лише чотирма, але до кожного з них Михайлович долучився особисто: двічі пасом, а двічі й вирішальним ударом.

А вже буквально за кілька метрів гомонів імпровізований ярмарок і на ньому також світилися відомі люди. Зокрема, Петро Чернявський, гітарист ОКЕАНу ЕЛЬЗИ, активно почав демонструвати власне захоплення, зустрівши Вашого покірного слугу біля стенду з динозаврами. І це був лише перший крок до відкриття приємності та привітності 80% складу О.Е.

.єднання націй

... тим часом найвиразніші наслідки багатовікової дружби українського та польського народів все ж проглядалися у винятковості вроди чарівної половини гостей кордону. От, власне, транзитом через їх принади погляд від іграшкових динозаврів перенісся на динозаврів музичних. Тим більше, що дійсно, після урочистої літургії на сцену вийшли ветерани польської рок-музики T.LOVE. Маючи 20річний стаж, растамасько-блюзового гітариста та зрозумілий всім хіт про амбіції, що вбивають, ці фацети впевнено дали старт телетрансляції та жвавому настрою дружніх народів.

Єднання націй продовжив український ТАРТАК, котрий відзначився надзвичайною активністю та стрибучістю DJ-я, скороченою програмою та двомовністю фронт-мена. Мікрофон ж Положинський передав ще одній польській легенді, котра, водночас, є чи не найвідомішою з тамтешніх виконавців на українських теренах.

Етнічно-східними мотивами KAYAH невимушено заколисала юрбу у затишній атмосфері братерства та єднання і, навіть, змушена була вийти на біс

.слово із трьох букв

... а що ж може продовжити таку ідилію?? Найближчі 10ть хвилин перечитувалися довжелезні вітаня від голів обидвох держав, Качиньского та Ющенка; протягом наступних 20ти хвилин на сцену витягувалися усі відомі люди, котрі були довкола, з яких здається попередженими заздалегідь про це були лише Богдан Ступка та Єжи Гофман. Решта ж, таке враження, виходили з доволі абстрактним завданням, потягти час. В чому ж річ?? Що ж коїться за лаштунками?? Помилка в регламентуванні дійства?? Прорахунок організаторів?? Лажа??

Ні.. Все на багато серйозніше. І, як виявилося, це лише початок. Сцена ще близько тридцяти хвилин залишалася порожньою та темною. Ведучий вечора, Ігор Пелех, раза чотири виходив на світло одинокого прожектора у героїчному спонуканні: заспокоїти подивований натовп, а Святослав Вакарчук без особливої користі стовбичив за сценою та на кожне звернення до своєї поважної персони стріляв поглядом: « ...я зараз поїду звідси... ». Саме так до виступу готувався найвідоміший та найзірковіший колектив країни.

На щастя не давала сумувати задня під світка сцени, котра яскраво ілюмінувала та не менш яскраво нагадувало слово з трьох букв. І ось, саме на його фоні з’явився він: лисуватий, порожньоокий, та не зважаючи ні на що, усміхнений та радісний кумир мільйонів, справжнє велетенське сонце, лідер найуспішнішого вітчизняного колективу, котрий їздить окремо від своєї ж команди, Вакарчук. І тут розпочалася справжня феєрія відбування номеру, кидання понтів та заробляння грошей. Особливо віддані фани ОКЕАНІВ посунули до сцени крізь юрбу прямо з кавунами та пивом у руках, що збоку виглядало, як винятково щирий жест у прояві нестримних почуттів.

Що правда, майже годинна підготовка, таке враження, ані трохи не долала Славкові бажання співати, а Чернявському струни, замість тої, котра луснула вже на першій композиції. Напевно, все ж надто накладно найкращому колективу України возити з собою дві гітари, аби не грати увесь концерт на п’яти струнах. А коли Святослав Іванович сказав, що такі тривалі налаштування були потрібні для того, щоб якнайкраще передати живе звучання гурту, Великий Шаман КАРЛОС САНТАНА видався хронічним лузером, котрий абсолютно нічого не тямить в звуці тому і налаштовується перед виступом лише 20ть хвилин. Також зірковий фронт-мен потішив спільноту останніми анекдотами про напружений гастрольний графік та світове турне. У кожному русі Вакарчука читалося, що насправді він не співає, а лише заробляє гроші та підіймає власні політичні рейтинги.

Так, можливо, якщо не вистачає часу на Раду та Сцену, варто зосередитись на чомусь одному і не позорити себе, своїх музикантів та добре ім’я колективу, зароблене зовсім іншою командою. Страшно уявити собі, що про рівень української музики могли подумати поляки, якщо фронт-мен найшанованішого колективу насилу відкриває рота для того, що важко назвати співом.

Тож тепер шаленіти від ОКЕАНУ можуть винятково діти, котрі не пам’ятають старих добрих Хусточку, Гудімова та Шурова; не пам’ятають той щирий, нестримний, а головне, живий, ОКЕАН ЕЛЬЗИ. На біс «звєзда» так і не вийшла – напевно, регламент особистий не дозволив, та й ніхто її особливо не кликав бо, схоже, всі розуміють, що народні депутати лягати спати має вчасно

.музика, що руйнує кордони

... черговими гостями марафону добросусідства стали KARIMSKI CLUB. Але творчість цих поляків виявилась занадто амбітною, як на опісляпівночну пору і змусила багатьох замислитися про сон.

Тому брататися продовжували найбільш витривалі, а остаточно усіх об’єднав один з найадекватніших українських колективів з нехитрою назвою БУМБОКС. Хоч мова у піснях гурту йде про речі глибоко-особисті, вони водночас є невимушено-близькими для кожного, хто не просто має очі, але й бачить. І саме така музика не лише долає кордони, вона їх руйнує: на папері, на землі, у головах та серцях

.прикордонні перспективи

... як виявилося зранку, аби зробити фестиваль справді безалкогольним, потрібно лише не афішувати його сухі порядки заздалегідь. Це яскраво підтвердилось на КОРДОНі 803, куди люд прямував без попередніх закупів, в очікуванні алкогольного розмаїття вже на місці. Але не тут то було. Крім того, добре було б все ж організувати охорону наметового містечка, якщо вже збираються гроші за розміщення наметів та харчування. А загалом у сміливого дійства на кордоні поблизу Угринова хороші перспективи. Згодом можна буде до слова ФЕСТИВАЛЬ додати слово ЕКСТРИМАЛЬНИЙ, зважаючи на біо-туалети, що хитаються; макарони з польової кухні, котрими завалили усі найближчі смітники та низьку температуру довкола.

Цього річ ж концерт добросусідства став справжнім родинним святом для двох близьких націй, адже здебільшого поблизу сцени відпочивали разом батьки і діти, дідусі й бабусі. І хоч важко, наразі, сформувати однозначну думку про те, чи потрібен кордон з Євросоюзом, але очевидним є те, що приємно було б зустріти з того боку стільки ж друзів, як і з цього, свого рідного. І якщо ми ще не визначилися, чи варто нам демонтувати західний кордон, то східний вже точно треба будувати та зміцнювати.

А боятися великої європейської сім’ї в будь-якому разі не варто, все і так залежатиме від Тебе і від того, на скільки Ти будеш уважним у момент, коли давши Тобі щось зайве, в Тебе спробують забрати щось останнє